Zетнуло

Zетнуло

Дві країни, 3 міста, 4 концерти, 15 днів відпустки. Хочу ще!

Мінськ – місто мільйонерів

Файне, чисте місто, якого я не бачила. Те, чого не вистачає нам – смітників. Йдеш, куриш, докурив і є смітник. Дуже чисте місто. Дороги, про які можна мріяти. Тільки підходиш до пішохідного переходу, як машини вже зупиняються. Немає кіосків та іншого хламу. Є якісь фігні для збору макулатури та заклики берегти природу. Але, чомусь жити там не хотілося б… 

Але пісня не про те. Основне – концерт! Начиталася різних коментарів, писали, що в Мінську приходили в 7 ранку і були в 11 ряду… Ми приперлися під Арену десь в 13 чи 14 і були першими ) Де всі? ))

Сподобався запуск, одна черга, один забіг ) Але, блін, треба було набрати з собою скільки хламу. Поки викладеш усе з кишень, поки порозсуваєш все назад… а народ то біжить ) Пощастило опинитися в 4 ряду.

Хоча, є інструкція, як прийти перед початком концерту і опинитися в першому ряду ) Стаєте літерою «Г», руки вперед – блок морди, розгін і на таран. Не вийшло пробити ряд? Пару кроків назад і знову на таран. Ось так пробилася якась чувіха в перший ряд. Правда, вся подерта прийшла до фінішу, але пофіг. )

А ще публіка уміє «рости» при виході Земфіри ) Весь розігрів – сцена, як на долоні. З першими нотами Земфіри публіка виросла настільки, що мало що було видно ) Ідеальний звук, ідеальне світло, ідеальна публіка – стрибали, кричали від початку й до кінця.

Моя друга помилка – то довбане пальто. Жара така, що… Після концерту, як після перепою – жахливий сушняк. 

 

Петербург – місто стрітрейсерів

Так собі місто, тільки я б хотіла там жити ) Я не люблю архітектуру, але в Петербурзі і нелюбимі речі прекрасні. Нева, мости – я тут жити хочу. Місто наклікала більше, ніж концерт ) А ще, напевне основне, після Неви – машини. Тут крім понтових машин є спортивні корчі. І тільки вечоріє – з вулиць доноситься музика моторів. По одній вулиці йдеш – втикаєш на будинки. По другій – на дороги в пошуках цікавих і єдиного. Але єдиного Ская 34 я так і не побачила (можливо хоч почула) )) І не побачила розвідних мостів, бо якийсь дур шлаг, що ловив рибу на Неві сказав, що зараз ніфіга не розводять, розводитимуть, коли навігація почнеться. Блін, місцевий і не знав... Вияснилось, що в цей час розводять 3 мости. Так що через рік я ще поїду в Петербург в пошуку 34 і побачити розвід мостів.

Але знову пісня про інакше – концерт, причина, чому я тут. І цього разу під спортивний комплекс потрапила десь в обід. Людисьок було багатенько. Але, не було черги. Всі гарно порозсідались на сходах ) Тепло, класно, цікаво! Потім охорона нас відігнала аж за 2-гу огорожу. Так що тут, не скільки важливо, коли прийдеш, як – як скоро бігаєш ) 2 забіги – до дверей і до сцени )

Цього разу, навчена Мінськом, у кишенях мало що було. І ось западло – нічого не перевіряли ) Не знаю, який ряд, але була не так далеко від сцени.

В Петербурзі публіка здалась тухлою порівняно з Мінськом. Мало стрибали, мало співали…

Світло. Блін, зал підсвітили з усіх боків так, що при забігу важко було зорієнтуватися де сцена, куди бігти ) 

 

Москва – зимно

Москва не сподобалась взагалі. Після Петербурга це просто… Київ красивіший! І ще Москва зустріла нас холодами…

Тут теж під Олімпійський приперлися десь в обід, вже було море народу. Декілька черг. І дибільна система запуску – бігти, отримувати браслети – лівий і правий танц у різні шатри і шикуватися у різні черги. При першому запуску всі ці черги змішалися в одну масу народу. І ти вже не йдеш, тебе хвилею несе ) Потім черга за браслетами… Отримавши браслет, знайшла поглядом «свою» чергу і страшно стало – скільки ж то народу, де я буду… Але, поки я бігла в кінець черги, волонтери сказали, що правий танц може зайняти ще одну чергу до першого входу. Так я потрапила не в кінець першої, а в початок другої черги. І ще година на вітрі… Запуск. І знову – блін. А куди бігти, де танц? Блн… напевне раз 5 пробігла з кінця в кінець коридору шукаючи вхід в танцпартер, і ніхто, з там присутніх, не міг підказати. На щастя, не я одна так бігала – практично всі ) Знайшла! І ось, знову роздупляюся де сцена, куди бігти…

Півтора години до розігріву, година розігріву – всі були, як в маршрутці – тісно так, що ледь зняла пальто. Всі якісь такі високі… Цього разу я старалася ближче бути до «доріжки» від сцени. Без шансів було потрапити в перші ряди.

Пережила розігрів. І ось, довгоочікуваний момент – вихід Земфіри. Зал зірвався, високі москвичі виросли ще у два рази і я вже нічого не бачу. Як в Петербурзі мені публіка здалася дохлою, так тут здохла я. Не було сили не те, щоб стрибати, а й руки вгору тягнути. А навколо мене двіж такий, що… Справа від мене - груба й висока. Спереду сірник високий – у всіх руки догори + стрибають… Тісно. Заді теж хтось високий і, напевне, грубий. Булки на плечах ))

Концерт супер, але не сподобалось, що в мене не було сил…

 

3-є

Тут із запуском все те ж саме, тільки вхід в танц знайшла швидше ) І було трішки тепліше )

Чим дальше – тим дальше. Цього разу опинилась далеко від сцени і треба було якось спасати ситуацію. Завжди є ті, хто пробираються вперед «до своїх». Отож, пристроїлась декілька раз за такими – вони розчищають дорогу, на них всі зляться, а я просто проходжу. Вже ближче, але все ж далеко ) Ну, цього разу була у 3-му ряду від «доріжки». І тут спасіння. Ці чуваки, що стоять по периметру, розливають холодну воду. Стакан до розігріву, стакан після і ціла бутила після концерту. Це єдиний концерт, після якого не хотілося пити, напилась досхочу в залі.

І цього разу від запуску до завершення концерту було якось вільно, не було давки. І енергії було більше для стрибків )) Розігрів сподобався дуже. І не тільки мені. Тут під час розігріву вже почався двіж – стрибки, оплески.

І сьогодні всі високі ))

 В Мінську публіка була найкращою!

А про самі концерти – жодного слова. Не знаю, що тут написати. Та і толку. То словами не передати, це треба пережити )  

 

Додому.

І рада і - ні. Ці концерти вже виробили якийсь графік чи що… добре, коли знаєш, що попереду ЩЕ ОДИН концерт. А тут – все. Фігово.

 

Жаль.

Жаль, що не поїхала в Омськ. 

 

Початок

Не знаю, чому мене так Zтнуло, але то класно! Жаль, що так пізно. З її творчістю була знайома 1000 років, але не до такої степені, як зараз…

І я не знаю, як захворіла. Але то сталось. Ще з літа активно слідкувала за всіма концертами. Щовечора чекала на нове відео, де Зе оголошувала міста туру, надіялась побачити якесь місто України… Потішилась Мінську, що так близько.

Старт продажу квитків – весь день пішов шкереберть. Я ловила Москву, купила Мінськ і слідкувала за Петербургом, але, сумнівалася, що поїду в Пітер…

Два квитки в кишені. Треба планувати поїздку. Як. З ким. Западло, що з усіх знайомих мало хто звихнутий на музиці, щоб так далеко їздити на концерти і взагалі ніхто не звихнутий на Z. Їхати самій по собі – то якось не то.

Ура! Оля організовує поїздку у Мінськ. Тепер парюсь тільки за Москву і дуже хочу у Пітер!

І знову не пам’ятаю моменту, але, не маючи ще квитка на концерт в Петербурзі починаю шукати людей з України, хто їде на цей концерт. І їдуть. Але всі в розсипну. Хто чим і хто коли… Вже розглядаю квитки та дату на автобус і… валиться Мінськ )

Відмовитись від Мінська не можу з 3-х причин: то + 1 концерт Земфіри, то дуже близько, у мене вже є квиток.

На щастя Мінськ «налагодився» і я знову парюсь за Пітер…

Саме веселе, чи печальне те, що мене цікавить маршрут тільки в одну сторону, тільки, щоб потрапити на концерт, а дальше… Я так вмію.

І дуже файно те, що шукати компанію в Пітер та Москву не довелося. Ура «Панда» їде в Мінськ, Пітер та Москву і Москву. )

Шок

Вже в голові устаканились 3 концерти, майже устаканились  плани, як Земфіра оголошує ЩЕ ОДИН концерт в Москві. Блін, і тепер моє 1-ше не останнє… Ще один, значить буду! Другий день, старрт продажу квитків і всі сайти впали. Коли серваки ожили – залишились одні трибуни. Печаль. Розум тішиться, серце плаче )  

Але, блін, я маю бути на тому концерті! І тут в оф групі оголошують про квоту квитків від Земфіри. Потрапила в перших 100 повідомлень, бронюючи… Були і ще палки в колесах, але квитки таки опинилися в мене. J І тільки 4 концерти, прекрасні 4 концерти… 

 

Дякую!

Ну і в кожної історії є свої герої ) Тут, крім причини – Земфіри, крім мого «хочу» і будь що буде, був ще план – Оля. Саме вона організувала поїздку у Мінськ, подбала про житло в Петербурзі та Москві і дорогу від Центру до Центру Світу. Дякую!

 

І знову блін, я розучилася смішно писати. Той весь текст мав бути веселим, не нудним. Але, про таке треба писати зразу, а не через надцять років.  

 

Фотоальбоми в ВК

Відео

На Її концертах не реально фотографувати, знімати. Тільки кайфувати. (Хіба що із дуже хорошим стабілізатором) :)

Коментарі