ДІАГНОЗ: ПРАВДА!
Німіє тіло від омани
Життя моє стає хрестом
Запитаєш спраглими губами:
Чи тут є хтось, чи хто прийшов?
З тобою поруч сіла тиша
Ви розмовляли про життя
Сліпа душа просила правди
Та пізно, вже вона пішла
І дарувало життя звуки,
Буденну сірість, в очі пил
Тобі казали брудні пики
Як треба жити, шоб так жив.
Та тіло слухать не хотіло
Від болю криком шепотів
Серце – правдою жаріло
Та то ніхто не розповів.
Коментарі