ДІАГНОЗ: ПРАВДА!

Німіє тіло від омани

Життя моє стає хрестом

Запитаєш спраглими губами:

Чи тут є хтось, чи хто прийшов?

 

З тобою поруч сіла тиша

Ви розмовляли про життя

Сліпа душа просила правди

Та пізно, вже вона пішла

 

І дарувало життя звуки,

Буденну сірість, в очі пил

Тобі казали брудні пики

Як треба жити, шоб так жив.

 

Та тіло слухать не хотіло

Від болю криком шепотів

Серце – правдою жаріло

Та то ніхто не розповів.

Коментарі